мова

-и, ж.

1) Здатність людини говорити, висловлювати свої думки.

2) Сукупність довільно відтворюваних загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових знаків для об'єктивно існуючих явищ і понять, а також загальноприйнятих правил їх комбінування у процесі вираження думок. || Різновид цього комбінування у процесі вираження думок, якому властиві ті або інші характерні ознаки.

••

Амо́рфні (ізолю́ючі) мо́ви — мови, що не мають форм словозміни.

Держа́вна мо́ва — офіційно визнана і прийнята для спілкування у державних установах та армії, у спілкуванні між юридичними особами.

Інозе́мні мо́ви — мови, якими спілкуються в іноземних країнах, за кордоном.

Матери́нська мо́ва (матери́нка) — мова, якою спілкуються переважно з батьками, в окремій сім'ї.

Ме́ртва мо́ва — мова, яка історично зникла із вжитку в регіонах, де нею користувалися (латина, давньогрецька, давньоруська та ін.).

Націона́льна мо́ва — мова, якою спілкуються представники однієї національності.

Части́на мо́ви — граматична категорія слів, об'єднаних спільністю значення, форм і синтаксичної ролі.

3) Мовлення, властиве кому-небудь; манера говорити.

••

Езо́півська мо́ва — замаскований спосіб вираження думок з недомовками й натяками. (Від імені давньогрецького байкаря Езопа).

4) Те, що говорять, чиї-небудь слова, вислови. || Розмова, бесіда. || Звуки розмови. Вести мову. Знаходити спільну мову.

5) Публічний виступ на яку-небудь тему; промова.

6) тільки одн., чого, яка, перен. Те, що виражає собою яку-небудь думку, що може бути засобом спілкування.

7) У системах обробки інформації – природна або штучна знакова система для передачі інформації.

••

Алгоритмі́чна мо́ва — штучна мова, призначена для написання алгоритмів.

Кома́ндна мо́ва — набір процедурних операндів із встановленим синтаксисом, що використовуються для вказівки на функції, які повинні бути виконані операційною системою.

Маши́нна мо́ва — мова програмування, призначена для подання програм у формі, що дозволяє виконувати їх безпосередньо технічними засобами обробки даних.

Шту́чна мо́ва — мова, правила якої точно встановлені до її використання.